Легалізація медичного канабісу: про необхідність, ризики, маніпуляції та альтернативи

Допис у соціальній мережі, котрий вже зібрав понад п’ять тисяч поширень в. о. міністра охорони здоров’я розпочала з тези, що застосування наркотичних речовин, навіть у медичних цілях, є доволі складною темою, якою нескладно зманіпулювати. Водночас Уляна Супрун наголосила, що використання канабісу в медицині є нормальною світовою практикою, а доступ пацієнтів до препаратів на його основі – це реалізації їхнього ж права на медичну допомогу.

«Застосування наркотичних речовин у будь-яких цілях, навіть у медичних, – складна тема. Тому нею легко зманіпулювати, навіть коли йдеться про життєво необхідну допомогу пацієнтам.

Медичний канабіс допомагає полегшити страждання пацієнтів і нормалізувати самопочуття при низці тяжких захворювань і станів. Тому використовувати його в медицині, звісно з певними застереженнями, нормальна світова практика.

Медичний канабіс має безліч доведених лікувальних та паліативних ефектів, і дозволений, наприклад, у 25 штатах США, Австралії, Канаді; його використання давно врегульовано в багатьох європейських країнах. В Ізраїлі, Румунії, Македонії та Пуерто Ріко канабіс заборонений, проте дозволений у випадках невиліковних хвороб.

Щодо України, то в нас повністю заборонено використання медичного канабісу в лікувальних та наукових цілях. Хоча застосування таких препаратів допомогло б майже двом мільйонам громадян, які страждають від хронічного болю та інших розладів 

Доступ пацієнтів до препаратів на основі канабісу – це реалізація їхнього права на медичну допомогу. Важливо підтримати легалізацію застосування медичного канабісу в наукових цілях та медицині», – переконана Уляна Супрун. 

Геннадій Шабас, експерт ГО «Українська асоціація медичного канабісу», наголосив, що існує науково підтверджений ефект канабіноїдів при лікуванні ряду важких хвороб. Відтак легалізація медичного канабісу може відчутно полегшити страждання пацієнтів.

«Коли ми говоримо “медичний канабіс“, ми маємо на увазі медичні препарати в різних фармацевтичних формах, які об’єднує активна речовина, що використовується – це канабіноїди та інші активні компоненти канабісу, згідно доповіді ВООЗ їх відкрито близько 500. Ці компоненти, разом чи ізольовано, взаємодіють із канабіноїдними рецепторами в людському організмі, що зумовлює терапевтичний ефект при низці захворювань. У наших вимогах ми спираємося на науково підтверджений ефект канабіноїдів при лікуванні хронічного болю, епілепсії, анорексії, посттравматичного синдрому, захворювань імунної системи, артриту та ревматизму, астми, хвороби Альцгеймера, хвороби Паркінсона, хореї Гетінгтона, герпесу, виразок, втрати ваги під час СНІДу, діабетичної нейропатії, різних форм склерозу та багатьох інших важких хвороб.

Під легалізацією медичного канабісу слід розуміти буквально ухвалення закону, який встановить правила контрольованого обмеженого обігу для виробництва таких медичних препаратів та професійного супроводу їх використання. Закон забезпечить доступ до препаратів канабісу медичних пацієнтів під контролем лікарів», – переконаний експерт. 

Як зазначила у коментарі для Opinion Людмила Гончарук, асистентка кафедри внутрішньої медицини та інфекційних хвороб Вищого державного навчального закладу «Буковинський державний медичний університет», сьогодні медичний канабіс дійсно широко застосовують у багатьох країнах. Що ж стосується України, експертка наголошує: необхідність легалізації справді є, оскільки застосування медичного канабісу може полегшити страждання тяжкохворих українців та стати кроком до цивілізованих стандартів інших розвинених країн.

«На сьогодні медичний канабіс успішно застосовують у 29 штатах США, Уругваї, Канаді, Ізраїлі та деяких країнах Європи (Литва, Польща, тощо). Однак, необхідно пам’ятати про конвенцію ООН, де канабіс у чорному списку.

Що ж таке канабіс? Це рослина, цільне листя якого – конопля, подрібнені частини – марихуана. Основний компонент конопель – тетрогідраканабіол, що має психотропну дію на людський мозок. Окрім нього, є ще канабідіол, який має лікувальний ефект. 

Українські пацієнти на сьогодні не мають законного права на таке лікування. Хоча, науковці та медична спільнота просить легалізувати канабіс уже не перший рік.

Є відома практика ефективного застосування медичного канабісу при ідіопатичній епілепсії, онкозахворюваннях, СНІДі тощо.

В Україні більше 50 тис. дітей із різними формами епілепсії. У сусідній Польщі канабіс, який, до речі, був дозволений нещодавно під тиском суспільства, ефективно зменшує судомні напади при даній нозології. Кількість онкохворих в Україні близько 1 млн. Лікування даних пацієнтів часто супроводжується побічним ефектами, такі як нудота, блювота, біль, безсоння, страх. Літературні джерела свідчать про доцільне застосування канабісу для полегшення стану та підвищення якості життя даних пацієнтів.

Перспективою є введення медичного канабісу до переліку наркотичних, обіг яких обмежений. За прикладом застосування морфію чи амфетаміну, де чітко розроблена система призначень даних препаратів. Це є необхідною умовою для полегшення страждань тяжкохворих українців, це вагомий крок до цивілізованих стандартів, якими користуються розвинені країни», – переконана лікарка.

Утім, коментуючи застосування медичного канабісу, в. о. міністра охорони здоров’я наголосила, що препарат може мати й побічні ефекти, а відтак лікар має зважувати користь і ризики його споживання.

«Медичний канабіс має і побічні ефекти: запаморочення, байдужість, порушення пам’яті та звикання, вплив на серцево-судинні та респіраторні хвороби. Звісно, перед будь-яким призначенням, лікар зважує користь і ризики застосування та виписує споживання таких препаратів лише за необхідності», – додала Супрун.

Олександр Ігнатюк, президент асоціації «Українські технологічні коноплі», навпаки вважає, що кількість пацієнтів, котра потребує медичного канабісу насправді є перебільшеною.

«Ініціатори звернення до Верховної ради безапеляційно стверджують, що в нашій країні препаратів на основі коноплі потребують близько 2 млн пацієнтів. Ця цифра точно є завищеною. Для порівняння, в Ізраїлі (8,9 млн населення), де більше 20 років активно застосовується медичний канабіс і препарати на її основі, канабіноїдну терапію використовують лише близько 25-30 тис. пацієнтів. У країнах Європейського Союзу та Канаді кількість пацієнтів, котрі використовують терапевтичні властивості коноплі або препарати на її основі відповідає ізраїльським цифрам. Але це ніяк не 2 млн громадян, про яких ідеться в українській петиції», – переконаний Олександр Ігнатюк.

За словами Геннадія Шабаса, спроби легалізувати медичний канабіс уже були, однак ініціатори законопроекту не доопрацювали свою ідею, відтак все необхідно роботи знову. А ось щодо ситуації станом на сьогодні: юридично в Україні неможливим є не лише використання ліків із канабісу, а й навіть наукові дослідження.

«Зараз юридичний статус канабісу унеможливлює не лише виробництво та реєстрацію лікарських засобів на його основі, але і проведення наукових досліджень. Потрібні зміни до низки законів та підзаконних актів, щоби зробити допустимим обмежений обіг і забезпечити ефективний контроль за таким обігом. 

Необхідність цих змін зафіксовано в Стратегії державної політики щодо наркотиків, де йдеться про наукові дослідження канабіноїдів, як анальгетиків та інших лікарських засобів.  

Перша спроба втілити цей пункт державної стратегії у життя мала місце в 2016 році, коли було зареєстровано законопроект № 4533. Однак він вчасно не був опрацьований народними депутатами, застарів і потребує доопрацювання», – пояснив експерт ГО «Українська асоціація медичного канабісу».

Натомість політолог Владислав Сердюк переконаний, що легалізація медичного канабісу може полегшити життя імпортерам наркотиків. У свою чергу експерт пропонує не легалізувати, а декриміналізувати споживання медичного канабісу. 

«Я не прихильник легалізації медичного канабісу, оскільки вважаю, що кінцевими бенефіціарами стануть не пацієнти, а люди, котрі завозять наркотики до України. Головним завданням імпортерів наркотиків є легалізація їх перевезення у будь-якому можливому вигляді. Але ж наше завдання – не полегшення життя імпортерів через легалізацію поставок наркотиків в Україну?

Більш адекватним рішенням було б декриміналізувати споживання канабісу. Це дозволить кінцевому споживачу (у тому числі й пацієнту) уникнути проблем із законом, але не регулюватиме поставки наркотиків в Україну. Разом із декриміналізацією, її споживання можна буде аргументувати й медичними показаннями, а значить, від цього виграють усі, окрім торговців наркотиків.

Звісно, слід розуміти, що остаточне слово в цьому питання стоїть за МВС, котре має дати “добро” законодавцям та заявити про те, що після легалізації вони візьмуть ситуацію під контроль. Інакше це питання не знайде своєї відповіді у вигляді законодавчого акту», – вважає Сердюк.

Зовсім іншу точку зору має Олександр Ігнатюк. На його переконання, до питання застосування канабісу в терапевтичних цілях слід ставитися позитивно, однак це не означає, що потрібно змінювати законодавчу базу під вимоги компаній з інших країн, оскільки в Україні достатньо технічні сортів конопель, застосування яких є не лише більш доступним фінансово, але й більш результативним.

«До питання внесення змін у законодавчу базу, відповідно до яких терапевтичні властивості конопель будуть використовуватися не тільки в промислових, а й у наукових та медичних цілях, необхідно ставитися позитивно. Але не потрібно законодавчу базу змінювати в інтересах іноземних компаній, які лобіюють відкриття ринку для продукції сумнівної якості. В Україні створені технічні сорти терапевтичних конопель, використання яких дає кращий результат за набагато меншою ціною, ніж фармацевтичні препарати, які нав’язуються нам із-за кордону.

 Наскільки є успішною практика лікування канабісом? Якщо говорити про національну практику лікування листям та суцвіттям технічних конопель терапевтичної спрямованості, то вона надзвичайно ефективна. Не потрібно купувати надзвичайно дорогі іноземні препарати на базі екстракту з конопель. Можно купувати масла, соки, приправи, косметичні засоби або, оформивши відповідну дозвільну документацію, самостійно вирощувати безгашишні сорти терапевтичної спрямованості та на постійній основі оздоровлюватися чи лікуватися. Крім того, в Україні є досвід, коли до “зеленої маси” рослини додають відповідні провідники та каталізатори, й отримана речовина, яка виключає екстракцію (на даний час заборонено законодавством) надзвичайно ефективно діє при лікуванні надзвичайно важких, в тому числі хронічних захворювань. Є задокументовані приклади в Україні лікування неоперабельних форм онкологічних захворювань та осіб з четвертою (термінальною) стадією раку.

Нині не потрібно акцентувати увагу на внесенні змін в закони України – це надзвичайно довго та малоефективно. Є набагато простіший та ефективніший шлях – внесення змін до профільної постанови КМУ, у якій дозволити використання в промислових цілях листя та суцвіття конопель, у висушеній соломі яких вміст тетрагідроканабінолу не перевищував 0,08 відсотка. Досвід свідчить, що ПКМУ проходить розгляд та приймається протягом 4-5 місяців. Фактично у випадку прийняття подібного роду змін вже з липня 2019 року громадяни нашої країни можу лікуватися за допомогою “зеленої маси” технічних конопель терапевтичної спрямованості, а із квітня 2020 той, хто захоче, зможе вирощувати безгашишні сорти, які мають значний терапевтичний ефект у тому разі, якщо оформлять необхідну в таких випадках дозвільну документацію. Одразу підкреслюю, що особливих складностей з оформленням відповідних документів не існує. Є процедура, дотримуючись якої протягом місяця зацікавлені в тому суб’єкти господарювання вже протягом років оформлюють відповідну документацію», – вважає експерт.

Геннадій Шабас, коментуючи це питання, наголосив, що більшість побоювань та застережень виникають через банальне нерозуміння механізму створення законного обігу канабісу.

«Я особисто хотів би почути аргументи проти, але досі мені не щастило їх почути. Натомість озвучуються застереження та побоювання, зазвичай причиною є те, що люди не до кінця розуміють механізм створення законного обігу для канабісу. Застереження стосуються здебільшого кола пацієнтів, які отримають доступ до лікування. А побоювання – до того, чи зможе держава контролювати цей процес. Але в цьому і задача закону – встановити адекватні обмеження та ефективний контроль», – вважає експерт.

У тому, що ризиків насправді не існує, переконаний і Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук». За його словами, легалізація лише дозволить хворим пацієнтам отримати необхідні ліки, а ось ті, хто використовує канабіс у не пов’язаних із медициною цілях, продовжать робити це, незалежно від рішень влади.

«На мою думку, жодних ризиків не існує. Хворі отримають ефективні ліки, а ті, хто використовував коноплю в немедичних цілях, і далі це робитимуть, незалежно від легалізації медичного канабісу. А той факт, що марихуана, на відміну, між іншим, від тютюну й алкоголю, не кажучи вже про інші наркотичні речовини, не викликає звикання, дає впевненість, що ризиків “перетворити українців на наркоманів“ взагалі не існує»,  – додає експерт.

Розмірковуючи над легалізацією медичного канабісу, Уляна Супрун запевнила, що в контексті цього питання може виникнути чимало маніпуляцій. А ось Геннадій Шабас  розповів Opinion, що певна маніпуляція починається ще з розуміння самого терміну «наркотики», оскільки насправді – це не лише те, що вбиває, але й те, що лікує людей.

«Наркотики – слово, яке в минулому столітті стало певним жупелом, яким прийнято лякати і якого прийнято лякатися, бо наркотики вбивають людей. Натомість наркотичні засоби й рятують людей, знаходячись у легальному обігу, як життєво необхідні медикаменти. В англійській мові взагалі слово drugs одночасно означає і наркотики, і медичні засоби. Із незаконним обігом ведеться боротьба, а законний – забезпечує доступ до препаратів тих, кому він необхідний. Суть ефективної державної наркополітики – забезпечити баланс між цими речами, але це сфера для експертної дискусії, її не має сенсу виносити на всенародне обговорення. Питання чи гуманно давати хворому знеболювальне не вирішується на референдумах», – вважає фахівець.

Натомість Дмитро Сінченко не виключає маніпуляцій і проти самої Уляни Супрун, зокрема у вигляді звинувачень у нібито «підсажуванні українців на наркотики». Попри міжнародний досвід та те, що сама Супрун стала символом однієї з найбільш успішних реформ країни.

«Маніпуляції не важко передбачити: очевидно, пані Уляну звинуватять у бажанні підсадити українців на наркотики й остаточно зламати їх “духовні скрєпи“. А коли говоритимуть емоції – логіка мовчатиме. І всім буде байдуже, що медичний канабіс дозволений і в Канаді, і в Ізраїлі, і в Литві, і навіть у дуже консервативній Польщі. Так само, як байдуже до переваг медичної реформи, яку втілює Уляна Супрун, яка сьогодні стала, без перебільшення, символом однієї із найуспішніших українських реформ», – пояснив Сінченко.

За словами Дмитра Сінченка, продовження дискусій довкола цієї теми пояснюється кількома причинами. Зокрема йдеться про традиції радянських часів, тіньовий наркобізнес і консервативність самих українців.

«Тут грають роль одразу кілька факторів. По-перше, це традиція, чи навіть інерція ще з радянських часів. А ми почали відмовлятися від більшості радянських традицій тільки після 2014 року, і цей процес не тільки не завершений, а лише набирає обертів, на стільки багато всього “совкового” успадкувала наша держава, і настільки консервативним було наше державне керівництво. 

По-друге, тіньовий наркобізнес не зацікавлений у втручанні держави у свою сферу. А ще більше в цьому не зацікавлені “правоохоронці”, які й “кришують” незаконний обіг наркотичних речовин в України, зокрема й марихуани.

По-третє, українські виборці надзвичайно консервативні. Вони не вбачають жодної проблеми в курінні тютюнових виробів чи вживанні алкоголю, що є значно небезпечнішим для здоров’я, ніж куріння марихуани. Проте різко негативно ставляться і до канабісу, і до всіх інших заборонених наркотичних речовин. Українці, переважно старшого віку, рідко задумуються, що в нас давно в медичних цілях використовують морфій та амфетамін, однак бояться легалізації канабісу навіть у медичних цілях, через стереотипне мислення», – наголошує голова ГО «Асоціація політичних наук».

Геннадій Шабас переконаний, що питання насправді не є дискусійним – у ньому давно є науковий консенсус. Більше того, Супрун – не перша очільниця міністерства з подібною позицією. На заваді легалізації, на переконання фахівця, стоїть відсутність суспільного запиту та дискусійність алгоритму вирішення проблеми.

«Я би сказав, що в цьому питанні давно є консенсус. Є консенсус науковий – вчені вже два роки вимагають від уряду порядку проведення наукових досліджень. Є консенсус серед лікарів – він існує навіть на рівні очільників МОЗ різних років і, як мінімум, двоє попередників Уляни Супрун на цій посаді розділяють її позицію щодо медичного канабісу. Вирішити досі заважала надмірна чутливість цього питання і відсутність чітко сформульованого запиту від громадянського суспільства.

Дискусійним може бути алгоритм вирішення цієї задачі: як саме закон вирішуватиме проблему доступу хворих до ліків, якими будуть умови використання рослин у медичній та науковій діяльності, хто і як швидко зможе отримати ліцензії тощо», – ідеться в коментарі.