Обсерваторія «Білий слон» - родзинка закарпатського краю
- 22-07-2018, 21:27
- Закарпаття / Суспільство
- 0
- 586
Срібна Земля славиться своєю красою далеко за межами нашої країни
Карпатські гори з таємничими пралісами, синьо-зеленими смереками, чудовими гірськими озерами та духмяними травами ваблять туристів з усіх куточків землі будь-якої пори року. Про це повідомляє «Карпатський об’єктив».
Куди не підеш, Закарпаття знайде чим здивувати. Одне із чудес краю розташоване на горі Піп Іван. Давня споруда обсерваторії побудована на висоті 2028 м над рівнем моря. Дивовижну кам?яну будівлю видно з усіх довколишніх карпатських вершин.
Чому «Слон» білий
Ця найвисокогірніша споруда має цікаву назву – «Білий слон». Ні, на перший погляд, будівля із сірого каменю не має нічого схожого з цією велетенською твариною. Та як тільки починається сезон снігопадів і морозів, обсерваторія спочатку одягає білу шубу, потім шар снігу поступово потовщується і врешті під впливом погодних умов замерзає, створюючи силует слона. Оскільки цей образ можна побачити тільки зимової та особливо сніжної пори, до назви тварини додався й прикметник. «Білий слон» своєю значущістю для астрологів та красою для фотографів і туристів відомий далеко за межами Закарпаття.
Зимовий шлях до обсерваторії взимку надзвичайно важкий. Подолати його можуть лише завзяті, відважні й підготовлені туристи. Порівняти сходження на «Слона» можна хіба що з кадрами із казки «Снігова королева». Хоча краєвид неперевершений будь-якої пори року й доби, узимку він особливо вражає.
«Народження» диво-будівлі
Будівництво астрологічно-метеорологічної обсерваторії розпочалося в 1936-му й тривало протягом двох років. Його батьком стало міністерство військово-повітряної оборони Польщі, а ідейним генератором та втілювачем – генерал Речі Посполитої, інженер Леон Бербецький.
Робочою силою під час будівництва були місцеві жителі – гуцули. Відомо, що більш витривалого та працьовитого люду годі й шукати. Але й серед них були такі, хто не витримував навантаження та нелюдських умов праці. До того ж погодні умови в горах-двотисячниках вельми мінливі й нерідко суворі. На зведення обсерваторії було використано близько 800 тонн будівельних матеріалів, які піднімали з Ворохти до підніжжя гори, а потім і до самої вершини на підводах з кіньми та на власних плечах. Для того щоб створити мінімальні умови, спочатку проклали дорогу, зробили водогін та котельню, а також облаштували приміщення, де могли жити робітники. Освячення будівництва відбулося 5 вересня 1936 року.
Кам?яний «Білий слон» мав 5 поверхів, 43 кімнати із 57 вікнами. Товщина стін обсерваторії – близько 1,25 м. Саме завдяки цьому «Білий слон» простояв 70 років без жодного ремонту на вершині гори. Також була побудована сучасна на той час астрономічна вежа з усім необхідним приладдям. Обсерваторія надавала науковцям можливість вивчати комети, планети та інші космічні тіла. У цьому їм допомагала найсучасніша техніка, але головною гордістю обсерваторії був астрограф (спеціальний прилад для фотографування (!) космічних об?єктів) із 33-сантиметровим об’єктивом.
Керівником обсерваторії став Владислав Мідович, який народився неподалік у Микуличині в 1907 році. Польський географ і метеоролог, який до того керував туристичним притулком у Бескидах, був справжнім фанатиком своєї справи.
Якщо «діамантом» обсерваторії став астрограф, то «золотими шатами» – мідний купол, блиск якого під променями сонця було видно за десятки кілометрів по Чорногірському хребту. Купол вежі з мідним дахом становив 10 м у діаметрі. Під час Другої світової війни мідна прикраса споруди кудись зникла. Існують припущення, що в ній і донині варять бриндзю ґаздівські гуцули, потомки будівельників.
«Білого слона» ще називають гуцульською пірамідою, певно, завдяки робітникам, які її зводили. До речі, невдовзі виповниться 80 років з дня відкриття обсерваторії. Адже вона була здана в експлуатацію 29 липня 1938 року.
Оригінальний ключ від головних дверей «дому зірок» знаходиться в її справжніх, «не територіальних», господарів – поляків. Адже з початком Другої світової працівники обсерваторії були змушені покинути будівлю. Владислав Мідович мав спеціальний конверт з інструкцією, що робити в разі війни. Але до кінця він її не виконав. А головні ключі від дверей будівлі забрав із собою. Сьогодні вони зберігаються у Варшавському університеті.
Гірська родзинка для туристів, безцінна будівля для України
Такої обсерваторії, як карпатський «Білий слон», не існує більше ніде в Україні. У Європі подібних було всього дві. У світовому ж рейтингу «зоряний дім» займав шосте місце. Під час війни специфічне обладнання зникло, а з 1944 року велетенська будівля на вершині Піп Іван узагалі залишилася порожною.
Уперше згадали про цей незвичайний об?єкт, побудований на одній із вершин Срібної Землі серед килимів червоної рути та чарівних карпатських трав, у 1963 році. Проте кінцеву мету використання будівлі чітко так і не визначили. Документація була повністю готова, але на якомусь етапі прийняли рішення не реалізовувати проект. Удруге про об’єкт згадали в 90-х роках, але також далі слів не пішло. Утретє це відбулось аж у 2007 році. З 2012-го на відновлювальні роботи отримується щорічне фінансування. Кошти виділяються міністерством культури і національної спадщини Польщі, а також у рамках Програми польського співробітництва з розвитку «Polska Pomoc» міністерством закордонних справ Польщі.
Це місце – своєрідна Мекка для туристів. Стежки не бувають порожніми жодного сезону. Улітку дивовижний вигляд мають схили, вкриті цвітом червоної рути. Невисока рослинка так і манить фотографуватись. Очі милує весь рослинний світ гірського масиву. Яскраво-жовтими квітками посміхається арніка, уже відцвіла й перетворилася на мохнате диво сон-трава, де-не-де поодиноко колихається джинджур, рясніють ніжним цвітом гогодзи (брусниця) …
Сьогодні «Білий слон» законсервований, готується до відновлювальних робіт. Спеціалісти проводять вивчення стану будівлі. Тут планується створити туристично-рекреаційний комплекс.
Софія Пекарович
