Україна вийшла на фінішну пряму в отримання автокефалії православної церкви

Гості програми «Ваша Свобода»: Сергій Здіорук, провідний  науковий співробітник відділу гуманітарної безпеки Національного  Інституту стратегічних досліджень; Микола Данилевич, речник УПЦ (МП);  Андрій Кураєв, диякон РПЦ, публіцист; Святослав Логін, глава Білоруської  автокефальної православної церкви (БАПЦ).

Україна вийшла на фінішну пряму в отримання автокефалії православної церкви. На цьому наголосив президент Петро Порошенко,  приймаючи представників Вселенського патріархату. Архієпископ Даниїл та  єпископ Іларіон запевнили, що перебувають у Києві для об'єднання  українського православ’я. Раніше президент Порошенко зазначив: «Україна  не питатиме дозволу ані у президента Росії Путіна, ані у очільника РПЦ  Кирила, – в які храми ходити». Тим часом сама Російська православна  церква (РПЦ) припинила участь у структурах Константинопольського  патріарха. Бо той, як заявив митрополита РПЦ Іларіон, «незаконно вдерся  на територію Московського патріархату, призначивши до України своїх  екзархів».

Сергій Здіорук: Можливо, це крок або два кроки, але  те, що це фінішна пряма, то це дійсно так. Голова місії, яка прибула  від Вселенського патріарха, однозначно і чітко сказав, що прибули для  того, щоб остаточно впорядкувати це питання.

Вони не говорять, що це процес, складнощі, що це займе роки. А він сказав (екзарх – ред.): питання вирішене. Ось ключове!

У церковних справах, як і в складних політичних процесах  стратегічного порядку, спочатку ухвалюється принципове рішення верховним  керівником, а потім, природно, є правила, технології, відповідне  церковне законодавство, яке імплементує це рішення у життя.

Призначено два екзархи Вселенського патріарха невипадково, тому що у  них дійсно, як було зазначено, місія висока. Вона потребує, згідно з  нормами канонічного права, дуальності, щоб ні в однієї з 14 церков,  визнаних у світі, не виникло жодного питання щодо канонічної  відповідності правилам вселенського православ’я.

Сам томос – це не є великий документ. Це документ-грамота, але має  верховну силу, в якій будуть вказані канонічні підстави надання  автокефалії, обґрунтовано це основними догматичними положеннями. І  вказано, що як тільки він буде вручений, українська помісна православна  церква матиме рівні права з усіма іншими православними церквами.

Рішення Синоду Вселенського патріархату практично вже є. Рішення про  видачу цього томосу буде 9-11 жовтня. А сам томос, я думаю, вже  підготовлений, оскільки такий документ готується завчасно. Для  української церкви він також виготовлений. Ми сподіваємося, що і Покрову  цього року, і День захисника України святкуватимемо з українським  томосом про автокефалію.

В гібридній війні Росії проти України церкві була відведена  колосальна роль, придумана концепція «русского мира». Російська  православна церква нарешті показала, «хто є хто» – сама пішла на розкол,  зневажила Вселенського патріарха. Тому що 15-е правило Двукратного  собору ще 861 року чітко каже: не можна не поминати патріарха до тієї  пори, поки церковний суд не визнає. Більше того, ні одного документа, що  РПЦ отримувала колись автокефалію від Вселенського патріарха, немає. У  1448 році РПЦ самовільно відділилася.

Микола Данилевич: Ситуація, яка зараз склалася,  взагалі вийшла за межі України. І українське церковне питання зараз дуже  напружило весь православний світ. Дії Константинополя є такими, які не  стільки спрямовані, щоб дати автокефалію чи подолати розкол в Україні,  скільки на те, щоб довести свою першість перед Москвою. Церковна Україна  тут є певним об’єктом, лише засобом у боротьбі, на жаль, між  Константинополем і Москвою. Україна тут є лише полем битви. Зараз важко  прогнозувати, чим це закінчиться, як довго працюватимуть екзархи.

Деколи нам кажуть, що, мовляв, Україна не є канонічною територією  Москви чи РПЦ. Україна на даний момент належить до канонічної території  РПЦ. Питання зміни церковних меж є досить болючим. Деякі експерти дуже  цікаву паралель проводять, що після 300 років вимагати від  Константинополя повернути територію України... так само, якби Росія  зараз вимагала від Америки повернути Аляску – ми вам назад даємо гроші, а  ви поверніть Аляску.

Андрій Кураєв (переклад): У Константинополя свої  образи, цілком законні, на московського патріарха, а в московського  патріарха – свої образи, по-своєму, також правильні. Ну і що, будемо без  кінця цим мірятися?

Я вважаю, що запуск процедури розриву канонічного спілкування із  Вселенським православ’ям з боку РПЦ – це самостріл, постріл собі у ногу,  а, можливо, й гірше. Головний аргумент був прибічників канонічної  церкви всі ці 28 років розколу, що саме через єдність з Московським  патріархом українське православ’я має вихід для єдності з усім  Вселенським православ’ям. Тепер все вийде абсолютно дзеркально через  якусь структуру, яку створить Константинополь (у Києва – ред.) буде  зв'язок з усім православним світом, а Москва опиниться на дорозі у  глухий кут.

Вся політика Росії відносно України виявилася провальною останніми  роками. У патріарха є прекрасне виправдання. Коли скажуть, чому такий  провал на ввіреній вам ділянці роботи, він скаже: чому ви мій «полк»  вважаєте винним у поразці – весь «фронт» рухнув!

Святослав Логін: Звичайно, цей процес ми чекали,  сподівалися, що колись це стане на «канонічні рейки», що Українська  церква отримає томос. Білоруська церква була частиною Києво-Литовської  митрополії. Тому такий самийшлях ми хочемо пройти теж.

Ми пройшли шлях вже у 20-му столітті, коли двічі оголошували  автокефалію в Білорусі православної церкви. Але у зв’язку з тими  подіями, з репресіями, воєнним часом цього визнання не відбулося. Цей  шлях доволі тяжкий і не такий швидкий. Навіть Україна йшла 30 років,  можна сказати. Білорусь, на жаль, тільки починає.