Біля надвірного туалету закарпатець знайшов труп людини

Вийшовши вранці з хати до надвірного туалету, закарпатець побачив неподалік труп і остовпів 

Страшну знахідку виявив у січні цього року мешканець селища Королево Виноградівського району на власному городі. Вийшовши вранці з хати до надвірного туалету, він побачив неподалік труп і остовпів.  Від переляку втратив дар мови й забув, куди і навіщо прямував. Чоловік негайно викликав поліцію. Як потрапило тіло односельця на його подвір’я, закарпатець і гадки не мав. Але правоохоронці при огляді місця події побачили на грудях покійника глибоку рану і довкола нього – кров. Сліди вели на вулицю, а звідти – до городу 22-річного Василя.

 

«Я помітив, що на городі біля огорожі лежить хлопець. Підійшов до нього, доторкнувся, трішки відштовхнув. Зрозумів, що він мертвий, – розповів Юрій (із етичних міркувань усі імена в матеріалі замінено). – Тоді я зайшов до будинку і одразу зателефонував на 102. Ніяких дивних звуків уночі не чув, отже й гадки не мав, що трапилось. Але живу я неподалік від Василя, тому, напевно, він і опинився посеред мого городу».

Як з’ясувалося згодом, тієї фатальної ночі інший 22-річний мешканець Королева Микола завітав до Василя разом із двома братами. Справа в тому, що між одним із його братів та братом Василя виник конфлікт, вони посварились по телефону. Самі ж хлопці між собою раніше не мали непорозумінь. Тож родичі покликали з собою Миколу з’ясовувати стосунки, оскільки всі були п’яними і він один не вживав алкоголю. Однак із тими, з ким збиралися воювати, розминулися, тож непроханих гостей зустрів Василь. Словесна перепалка була емоційною, усі кричали, розмахували руками, лаялись. Тому він схопив биту. А суперечка згодом переросла у бійку. Хлопці почали згадувати давні образи – те, що колись Василь поламав одному з них руку, отже вони захотіли помститись. Микола мав у кишені розкладний ніж і в пориві гніву встромив його в груди Василя. Після цього Василь почав втікати. Біг він доти, поки були сили, бо хотів врятуватись від нападника. Так він і добіг до подвір’я Юрія… там на городі впав і знепритомнів… а згодом і помер від втрати крові.

На суді Микола пояснив, що під час конфлікту справді вихопив із кишені ніж і встромив його в груди Василя. Що влучить у серце – не думав. Власне, переконував, що лише замахнувся на однолітка, аби налякати його, але в ту мить хтось позаду штовхнув його, таким чином ніби випадково настромивши на лезо. Також запевняв, що перед тим Василь кілька разів намагався вдарити його битою по голові, але дивним чином ударів удалося уникнути, відбиваючись рукою і при цьому пошкодивши палець. Казав, що розкладний ніж завжди був у його робочій куртці, оскільки постійно працював із ним. Тому того разу навмисне з собою його не брав. Після поранення, за словами Миколи, Василь справді почав втікати, а за ним побіг його брат, але не наздогнав його. Більше Василя ніколи він живим не бачив.

Після сутички Микола пішов додому. Виймаючи закривавлений ніж, сказав, що, напевно ,пробив ним куртку і поранився. Помив його від крові, сховав і ліг спати, пояснивши дружині, що його болить шлунок. Брати ж пішли шукати Василя. Проте знайти його не вдалося.

Свою вину Микола не визнав, хоча про скоєне шкодував, а в матері вбитого ним хлопця просив вибачення, стверджуючим, що відбирати життя в її сина він не мав наміру.

Мати ж Василя під час судового засідання розповіла, що про смерть сина дізналася з Інтернету. Напередодні вбивства він зателефонував їй і сказав, що ночувати вдома не буде, бо збирався на дискотеку. Тому вона й не хвилювалась через відсутність хлопця.

Прикро, що інцидент закінчився так плачевно. Здавалося б, просте непорозуміння призвело до загибелі одного і поламаної долі іншого хлопця. Суд визнав Миколу винним у навмисному вбивстві і засудив його до 10 років позбавлення волі.

Хіба ж варті прості побутові речі таких наслідків? Адже будь-які конфлікти можна вирішувати не за допомогою кулаків та зброї, а у вигляді діалогу та компромісів.