Розміщення реклами тут - +380 (98) 607 99 77

Трембіта – душа українських Карпат

Звук трембіти завжди нагадує наскільки унікальним та самобутнім є наш край. Згадаймо тільки, як два роки тому в амфітеатрі «Буркут» встановили рекорд України – заграло одночасно 56 трембіт. За Книгою рекордів Гіннеса, це найдовший духовий інструмент у світі, його довжина від трьох до восьми метрів.


Колись звуки трембіти завжди супроводжували гуцулів. Вона сповіщала про вихід овець на полонину, відхід на той світ чи народження в сім’ї дитини. Нею запрошували на весілля, з нею колядували. Раніше цей інструмент був чи не єдиним способом зв’язку вівчаря з селом. «Перша гуцульська мобілка», - часто жартують містяни. Звук трембіти сягає від п’ятнадцяти до двадцяти кілометрів. Нею також визначали годину, а найдосвідченіші чабани навіть передбачали погоду. Кажуть, особливо добре інструмент відчуває дощ і грозу.

Щоб дізнатися більше про унікальний гуцульський інструмент, ми завітали до столяра-трембітаря Івана Васильовича Гринюка. У будинку його майстерня розташована в підвалі. Як тільки спускаєшся сходами донизу, відразу відчуваєш запах деревини. На вході висять декілька грамот. Навколо новенькі трембіти, різних розмірів і навіть форм. Є у майстра така дещо менша трембіта рахівського стилю, щоб вівчарям було легше нести її з собою в гори. Загалом кімната наповнена деревом. І все це дерево – смерека. Виготовляє він свої інструменти тільки зі смереки, оскільки вона дуже дзвінка, а обмотує ліщиною.

Найперше майстер приніс цікаву оповідку Василя Піпаша-Косівського про те, звідки походить назва «трембіта». Йдеться там про старого гуцула, який мав одну втіху в житті – майструвати інструменти, на яких можна було грати веселі та сумні мелодії. Якось прийшли до дідуся три леґіні – вівчарі з далекої полонини. Хотіли вони одну березівку. Чудо-майстер здивувався, як одну на трьох. Та брати дуже бідні й тільки одну мали змогу придбати, їм дуже грати хотілося. Домовилися вони з дідусем на весну. Всю осінь і зиму майстрував гуцул трубу, але не з березової кори, а з молодої ялинки. Хотів він написати на інструменті прізвище майбутніх власників, та не запитав їх. Довелося написати «Трем братам». По всій Гуцульщині поширилася звістка про чудо-інструмент «Трем братам». Не загубились ці слова й пішла дещо спрощена назва гуцульського сигнального і музичного інструмента – трембіта.


Сам Іван Васильович почав виготовляти їх ще в 90-х роках. Колись він грав на цимбалах в оркестрі при лісокомбінаті, а останні роки вже на трембіті. Так зацікавився цим інструментом. Спочатку вдома, для себе робив спроби її виготовити. Одного разу вдалося, й він став справжнім майстром цієї справи.

На те, щоб зробити один інструмент потрібно близько трьох років. Дерево залишають на довгий час загартовуватися на сонці та дощі. Потім одним ударом його потрібно розчахнути навпіл і вручну витесати серцевину. Останній етап дві половинки слід скріпити корою.

Трембіт нашого земляка по всьому району чимало. У місті на святах також багато інструментів, зроблених його руками. Крім цього, щоб придбати трембіту Івана Васильовича приїжджали з Чехії, Німеччини та Америки, адже у звичайному музикальному магазині такий інструмент не купиш, його можна знайти тільки у майстрів.
Олександра БУДЛЯНСЬКА
RAKHIV NEWS




Коментарі

Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.