Великодні забобони Закарпаття: що говорили босоркані та священики

Чому у нашому побожному краї більшість повір’їв мають негативний чорний зміст.

От, скажімо, чому в нас немає повір’їв, які б віщували людині щось приємне. Наприклад, розмалював писанку – цілий рік житимеш у багатстві. Або купив великодній кошик – весь рік матимеш багато здоров’я.

«Яка жінка на Закарпатті завжди цінувалася найбільше – читава, ипна, тобто повнувата. Чоловіки казали, що в такої більше сили до роботи. Колись наші предки обирали собі дружин, дивлячись на матерів претенденток. Якщо жінка була худа, значить – погана господиня, не готувала нормально їсти, чоловіка не годувала. І дочка повинна була мати червоні щоки. Про таку казали: кров з молоком. Отже, наші жони боялися худорлявості і вигадували собі всякі хитрощі, щоб потовстішати», – наголосила вона.

«У нас освячують лише очищені яйця, щоб свячена шкаралупа не впала на землю і її не потоптали ногами, – каже Марія Мандюк із Тячівського району. – Писанки у церкву не несуть. Але перед тим, як їх робити, треба посповідатись, помитись, прибрати хату – тобто очистити душу, тіло та житло. Якщо писанки задумані для використання під час магічних обрядів – їх потрібно оздоблювати відповідними символами, які можна малювати лише у певні дні: деякі писались на день сорока святих, деякі на Параскеви, ще якісь – на Мокоші. Завжди це має бути п’ятниця. Є писанки для підвищення потенції у чоловіків. Там має бути зображено багато прямих ліній, вони мають бути коричневі і робити їх треба у четвер, тобто у чоловічий день.

П’ятниця – для жінок та дівчат. Є такі писанки, які закопують у землю, щоб добре родила, є такі, які потрібно подарувати дівчині, яка довго не може вийти заміж, є такі, які дарують подружнім парам, у яких немає дітей. Є й спеціальна писанка, яка встановлює контакт між світами. Якщо у людини хтось помер, а вона не встигла щось сказати, має тягар на душі – їй можна подарувати. Але є умова, що ця писанка має бути подарована для неї першою у цьому році. Вранці на Великдень людина йде на цвинтар, кладе писанку на могилу і, говорять, стає легше. А вночі їй присниться покійник».

«Сіль із чистого четверга – такий самий важливий атрибут у хаті, як і свята вода, – ділиться думками Ірина Попович із Іршавщини. – Для цього кожен із родини, починаючи від найстаршого до найменшого, вранці у четвер перед Великоднем, має взяти жмуток солі і всипати на розгорнуту хустку. Її потрібно зв’язати, піти з нею в церкву і відстояти службу. Після цього треба сіллю обсипати хату, кожен куток, приказуючи: «Суллю хижу присипаю, всю злу силу виганяю». Також присоливши страву четверговою сіллю, дають її хворому. Він повинен одужати. Нею ж можна нагнати сварки сусідам, відібрати в інших гроші, робити привороти та знімати навроки».

Нині дуже модно селфитися біля корзин із гарно прикрашеними наїдками. Між жінками є навіть своєрідні змагання, у кого кошик краще оздоблений. Іншим же важливо себе у всій красі на тлі хрестів продемонструвати. Після пасхальної служби сторінки величезної кількості закарпатців у соцмережах просто завалені фотографіями з церков.

А щоб у хаті водилися гроші, до церкви треба йти всією сім’єю, а після служби – поквапитись додому. За повір’ям, якщо прийти раніше сусіда, то буде щастити, у домі буде достаток. Відтак ґаздиня має всіх домочадців нагодувати, а залишки паски накришити у годівниці птахам.

У деяких селах на Хустщині, щоб бути здоровими, коли дзвонять дзвони, люди хрестяться і кажуть: «Христос Воскресе, а нам сята неділя здоров’я принесе».

Деякі закарпатці переконані: якщо на Великдень освяченою водою полити домашні рослини, то врожай буде багатим, а квіти цвістимуть рясно. Інші ж запевняють, що якщо при вході в дім випалити пасхальною свічкою хрест, то в оселі не буде суперечок і скандалів.

– Загалом будь-яка християнська церква виступає проти різних пересудів, ворожінь та забобонів. Але, незважаючи на це, в деяких закарпатських селах несуть на освячення у Великодню ніч навіть ножі. Здавалося б, для чого? Що має кухонний атрибут до Воскресіння Христового? Може, ще й цвяхи принесуть прихожани, не раз думав собі я. Але люди пояснювали, що простим ножем різати паску не можна, то гріх. Він повинен бути неодмінно освяченим. І священики освячували. Тому нагадаю, що молитва, яка читається для освячення над стравами, не має жодного стосунку ні до освячення ножів, ні до освячення інших столових приборів.

– Звідки з’являються забобони і упередження? Забобони виростають з глибоких психологічних потреб, пов’язаних з певним способом мислення.  Упереджені, схильні до забобонів люди відчувають сильну потребу до прийняття чітких і швидких рішень, щоб уникнути двозначності та невизначеності. Звичайно, рішення доводиться приймати всім, але деякі люди буквально ненавидять невизначеність, неясність і тому миттєво покладаються на найочевиднішу доступну інформацію, щоб позбутися невизначеності.