Розміщення реклами тут - +380 (98) 607 99 77

Як відзначають Великдень закордонні закарпатці?

Великдень, Пасха, свято Воскресіння


Це, напевно, найбільше свято після Різдва Христового. Ми звикли, що спати в ніч на Великодню неділю не прийнято, а потрібно сходити до церкви на вечірню службу.Святковий сніданок починають з освяченого яйця і шматочка паски. І тільки після цього ласують м’ясними та рибними стравами. Другий день Великодня – Світлий понеділок. Також його називають «Обливаним», адже в цей день молодь йде «поливати» своїх рідних і бажати їм щасливих свят. Світлий Вівторок – це третій день Пасхи. Здебільшого, у третій день свята люди вже йдуть на роботу.
Святкують Великодні свята не тільки в Україні, але й за кордоном. Можливо, не з таким розмахом, але все ж відзначають свято Воскресіння Хрестового ті, хто працює або живе далеко від дому.
Колишня мешканка Ужгорода – Тамара – вже три роки проживає в Грузії. Каже, завжди дуже чекає наших свят, бо в ті дні відчуває себе, ніби вдома:

«Ми випікатимемо Пасху і фарбуватимемо  яйця. Ще у нас за традицією в кожному будинку на столі обов’язково має лежати рослина, схоае на траву, грузинською – Jejili. Вночі, перед Великоднем , люди йдуть йдуть до церкви й моляться в очікуванні, коли запалиться вогонь з Єрусалиму ну і на другий день йдуть на кладовище до померлих родичів».
Родина, яка виїхала близько 30 років тому до Угорщини намагається зберегти традиції святкування Великодня:
«Спочатку, як раніше,  в кошик поскладали все як треба і йшли в неділю зранку на службу. Наше місто складається з трьох сіл, два німецькі і одне словацьке. Ми думали, що тут святять на службі, але не так. Наші кошики, десь 4-5 із наших сімей були покладені вбік. Тутешні мали пару сіток, кульків із чимось, видно не було. Піп посвятив після служби. Це вже  було як мінімум 10:30,  коли ми поснідали. Після пару таких років ми перестали святити. Готуємо як раніше, але  святити вже не ходимо», – розповідає пані Агіца з Угорщини.
Є й такі, які дуже сумують за Батьківщиною і саме на свято Великдень вважають своїм обов’язком повернутися додому.
«Звичайно, я хотів би навідати близьких, адже хоча й працюю недалеко, в Угорщині, проте, хочеться зустріти Великдень вдома. Якщо великих черг на кордоні не буде»,- зазначає заробітчанин Роман.
«Ми працюємо в Канаді. Нам поталанило, адже тут велика українська діаспора, і, навіть, є українська церква. Тому, звичайно, що ми будемо святкувати Великдень тут, якщо не поїдемо додому», – розповідає Марія, яка вже пів року проживає й працює в Канаді.
Закарпатці, які виїхали за кордон на постійне життя або ж на заробітки, як один говорять про те, що Великдень – це не тільки нагода поспілкуватися зі співвітчизниками, покуштувати українського, а й згадати, як святкували це свято наші діди-прадіди й відчути дух Батьківщини.
 
Марія Кочмарь






Коментарі

Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.